Кременчуцька загальноосвітня
школа І-ІІІ ступенів №1
Кременчуцької міської ради
Полтавської області
Батьківський лекторій
Меню сайту

Форма входу

Наші партнери

Пошук

Архів записів

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Вітаю Вас, Гість · RSS 2018-04-20, 7:57 AM

«Це неправда, що діти відволікають від важливої роботи. Вони і є найважливішою роботою»
Клайв Льюіс
Тема. Сімейні конфлікти: попередження та вирішення кризових ситуацій
Мета: 1. Допомогти батькам подолати труднощі у вирішенні конфліктних ситуацій у родині.
            2. Сприяти осмисленню конфліктної ситуації і шляхів виходу з неї.
«Конфлікт — це побоювання хоча б однієї сторони, що її інтереси порушує, притискає, ігнорує інша сторона». (Уільям Лінкольн)
«Від любові до ненависті один крок, від ненависті до лю¬бові кілометри кроків». (Сенека)
«Будь-якому кораблю в порту буде безпечніше, та його будували не для цього». (Грейс Хоппер)
Хід заняття
1. Вступ. Повідомлення теми й мети. Батьки і діти — дві сторони конфлікту
Доброго дня, шановні батьки! Нашу бесіду хотілося розпочати такими словами : «Якщо твої наміри розраховані на рік - сій жито, на десятиліття - саджай дерева, на віки - виховуй дітей»(Народна мудрість).
«Найскладніша й найблагородніша робота – виховання,- єдина для всіх і водночас своєрідна й неповторна в кожній сім’ї” ( В.О.Сухомлинський).
Сьогодні ми проведемо нашу зустріч у формі тренінгу. Тренінг - це навчання досвідом. Це чудова форма для налагодження спілкування, профілактики конфліктів, які виникають між батьками та дітьми. Ви - люди, у яких різна освіта, різний характер, різні погляди на життя, різні долі, але є одне, що об’єднує вас, це ваші діти, які можуть стати горем чи радістю. Як і що треба зробити, щоб ваша дитина стала для вас щастям, щоб колись можна було сказати собі: «Життя склалось». Тому на цьому тренінгу ми розглянемо актуальну проблему: сімейні конфлікти.
Не секрет, що багато підлітків, які стоять перед самостійним вибором по-дальшого життєвого шляху, підвладні сумнівам, внутріш¬нім протиріччям, страхам.
Батьки, у свою чергу, часто в такій ситуації не поміч¬ники і не друзі своїм дітям. Вони в мріях і установках на власну дитину створюють ідеалізований образ підлітка і йо¬го подальшого путі. Але, зіткнувшись у житті з реальними можливостями дитини, з її ставленням до свого майбутньо¬го, батьківські райдужні перспективи розсипаються, як картковий будиночок, і наступає «ера конфліктів».
2.Презентація «Сімейні конфлікти…»
3.Інструктаж «Правила роботи»(5 хв.)
Мета : показати необхідність вироблення й дотримання певних правил, за якими відбувається взаємодія людей у групі; прийняти правила для продуктивної роботи під час тренінгу.
Перш ніж перейти до подальшої роботи, пропоную вам прийняти певні правила, за якими ми будемо працювати протягом нашої зустрічі. Практика проведення тренінга показує, що найбільш корисними в роботі груп є такі правила:
1.Активність.
2.Право промовчати.
3.Бути відвертим.
4.Бути позитивним.
5.Право піднесеної руки.
6.До всіх звертатися ввічливо
7.Правило «тут» і «тепер».
8.Толерантність.
9.Працювати «від» і «до».
Чи згодні ви з правилами?...
4. Теоретичний матеріал «Як долати конфлікти у спілкуванні
з дитиною без переможців та переможених?»
Як долати конфлікти у спілкуванні
з дитиною без переможців та переможених?
 
Конфлікти неминучі.
Усі батьки зустрічаються з ситуаціями, коли ні конфронтація, ні зміни середовища не допомагають змінити ситуацію, коли поведінка дитини все одно завдає проблем батькам. Наприклад:
 Син грає в комп’ютерні ігри, хоча мама нагадує, що час на ігри закінчився.
 Мама домовилась з дочкою, що та прибере на кухні, а та не послухалась та ін.
Ці конфлікти між інтересами батьків і дітей неминуче виникають в кожній сім’ї, і досить часто. Вони можуть початись із якоїсь дрібниці, а закінчитись сваркою. Це проблеми взаємостосунків. Вони виникають тоді, коли жодні методи не допомогли виправити неприпустиму для батьків поведінку дитини.
Конфлікт – це момент істини у стосунках, екзамен на міцність, криза, яка може або зміцнити, або погіршити стосунки. Конфлікт – це критична подія, яка може завершитись прихованою неприязню, ворожістю, психологічними травмами. Конфлікти можуть відштовхнути людей один від одного, або зблизити їх. Спосіб розв’язання конфліктів – визначальний чинник у стосунках батьків і дітей!
Часто батьки не розуміють, що конфлікти – це частина життя і те, що вони виникають – не обов’язково погано. Батьки часто дивляться на конфлікт як на щось вкрай небажане, те, чого треба уникати. Вони дуже переживають, якщо конфлікт все-таки трапляється і часто не знають, як його врегулювати.
Насправді, дуже рідко зустрічаються такі стосунки, коли інтереси однієї людини не вступали б періодично в конфлікт з інтересами іншої людини. Коли люди співіснують тривалий час, конфлікт неминучий просто тому, що люди різні, вони по-різному думають, у них різні потреби і бажання, які іноді не співпадають.
Отже, конфлікт – це не так погано, він супроводжує будь-які реальні стосунки. Насправді, стосунки без видимих конфліктів можуть бути менш здоровими, ніж конфліктні. Наприклад: подружні стосунки, у яких дружина у всьому погоджується з чоловіком, або стосунки між строгим батьком і «затурканою» дитиною, яка через страх боїться заперечити батьку. І, навпаки, є сім’ї (часто, великі) в яких конфлікти відбуваються постійно, але ці сім’ї напрочуд міцні та дружні.
Конфлікт у сім’ї, якщо він відбувається відкрито і сприймається як щось природне, набагато корисніший для дитячої психіки, ніж це здається багатьом батькам. У таких сім’ях дитина отримує досвід подолання конфліктів, який знадобиться в майбутньому. Сімейний конфлікт корисний дитині, якщо він конструктивно долається. Важливим є не кількість конфліктів, а спосіб їх подолання.
Традиційні неефективні методи подолання конфліктів
Традиційна схема подолання конфлікту: хтось виграє, хтось програє. Батьки болісно вирішують, що робити: бути строгими (перемагає батько), чи поблажливими (перемагає дитина). Так як батьки обмежили свої стосунки з дитиною таким підходом (або-або), вони сприймають стосунки з дитиною як боротьбу за владу, де обовязково хтось перемагає, як війну. Сучасні батьки і діти буквально воюють один з одним, кожна сторона міркує: «перемога або поразка». Батько: «Потрібно із самого початку показати, хто тут головний. Інакше вони зв’яжуть тебе по руках і ногах, сядуть на голову. У цьому слабкість моєї дружини – вона завжди дозволяє дітям перемагати, добиватися свого. Вона завжди здається, і діти це знають». Мама: «Я дозволяю сину робити все, що він захоче, але в результаті мені від цього тільки гірше». Дочка: «Який сенс сперечатись? Вони завжди перемагають. Я це знаю іще до початку суперечки. Їм треба наполягти на своєму. Це ж батьки, вони завжди знають, що праві… Я просто мовчки йду. Вони сердяться на мене через це, але мені все одно». Син: «Якщо мені щось потрібно, я ніколи не йду до мами, вона відразу скаже: «Ні!». Я чекаю, коли прийде тато, його я завжди можу перетягнути на свою сторону, він завжди зробить по-моєму».
Отже, коли виникає конфлікт між батьками і дитиною, більшість батьків намагається розв’язати його на свою користь, тобто батьки виграють, а дитина програє. Такий метод розвязання конфлікту умовно назвемо «метод І». Ось його схема: між батьком і дитиною виникає конфлікт інтересів. Батько придумує, яким має бути вихід із ситуації. Повідомляє дитині про це рішення з надією, що вона погодиться. Якщо дитині рішення не подобається, батько намагається переконати, натиснути на дитину, користуючись своїм авторитетом.
Метод ІІ розв’язання конфліктів: батьки уступають дитині, дитина перемагає. Методи І і ІІ дуже схожі. У першому випадку батьки не рахуються з інтересами дитини, а в другому – діти не рахуються з інтересами старших. Хтось переміг, а хтось програв. Ці методи передбачають боротьбу за владу, і противники не соромляться застосовувати владу, якщо відчувають, що це необхідно.
Неефективність методу І
1. Якщо батьки використовують метод І, у дитини знижується мотивація і з’являється образа на батьків. Якою б не була мотивація в даній ситуації – вона зовнішня (нав’язана батьками). Дитина підкоряється, але із страху перед покаранням. Дитина не хоче виконувати рішення батьків, з яким примусово погодилась, часто виконує його «символічно, щоб «відстали».
2. Метод І закладає основу для постійного погіршення стосунків між батьками і дітьми. Діти, як правило, ображаються, гніваються, коли їх примушують щось робити. Висока ціна методу І – дитяча ворожість.
3. Батькам необхідно постійно контролювати, чи виконує дитина розпорядження, по 100 разів дітям нагадувати про виконання їх рішення.
4. Рішення приймаються без участі дітей, це не виховує у дітей ініціативності, цілеспрямованості, самостійності. Примус і зовнішня мотивація не розвивають внутрішній контроль, почуття відповідальності у людини.
Неефективність методу ІІ
1. Діти звикають до того, що влада постійно у їхніх руках, що їх інтереси – вище за все. Вони ростуть егоїстами, з відсутнім самоконтролем, надто вимогливі до оточення.
2. Діти не поважають думки і почуття інших людей, думають лише про себе, звикли лише брати, а не віддавати.
3. Виникають труднощі у спілкуванні з ровесниками. Ніхто не хоче дружити з розбалуваною дитиною, яка звикла, що їй завжди йдуть на уступки.
4. Таким дітям дуже важко навчатись в школі, де домінує метод І.
5. Батьки часто роздратовані, розгнівані поведінкою таких дітей, тому у дітей виникає враження, що батьки їх не люблять. Для батьків, що використовують метод ІІ турбота про дітей перетворюється в непосильну ношу і замість радості приносить страждання.
Неефективність «змішаного» методу
Іноді один із батьків використовує метод І, а інший – метод ІІ. Або, батьки спочатку використовують метод І, а потім метод ІІ, чи навпаки. «Я все дозволяю дітям до тієї пори, поки мені вривається терпець. Тоді я починаю на них кричати, аж самій неприємно». Діти, виховані в таких сім'ях, схильні до емоційних порушень. Батьки часто розуміють, що обидва методи – неефективні. Де ж вихід?
Метод ІІІ: розв'язання конфліктів «без переможених».
Батьки часто дивуються, що існує ІІІ метод розв'язання конфліктів. Однак батькам необхідно добре потренуватись, щоб навчитись його ефективно використовувати. Його часто використовують для розв'язання конфліктів між людьми, які володіють рівноцінною владою. Уявіть собі, щоб дорослі люди, колеги долали конфлікти методом І! Якщо один співрозмовник, навіть, і спробує використати метод І, то інший зробить все можливе, щоб не підкоритись.
Метод ІІІ – не насильницький, за допомогою нього обидві сторони конфлікту виграють, тому що прийняте рішення влаштовує обидві сторони конфлікту.
Короткий опис методу ІІІ:
У батьків і дитини виникає конфлікт інтересів. Батьки просять дитину разом з ними знайти вихід із ситуації, який би всіх влаштовував. Всі учасники конфлікту пропонують можливі шляхи розв'язання конфліктів (бажано їх записати). Далі учасники конфлікту оцінюють всі ідеї і нарешті вибирають остаточне рішення, зручне для всіх. Після того, як рішення прийняте, вмовляти нікого не потрібно, адже всі погодились з прийнятим рішенням. Не потрібно нічого нав'язувати силою, так як прийняте спільно рішення ні в кого не викликає опору.
Ефективність методу ІІІ:
1. Дитина отримує хорошу «внутрішню» мотивацію. Особистість більш мотивована до виконання рішення, у розробці якого вона брала участь, ніж до виконання рішення, яке було їй нав'язане (принцип причетності). Коли наймані робітники мають право голосу в прийнятті рішень, вони активніше впроваджують в життя це рішення. Метод ІІІ не гарантує, що діти відразу «кинуться» виконувати спільне рішення, але вірогідність дуже велика. Адже в дітей з'являється відчуття, що спосіб подолання конфлікту, завдяки методу ІІІ – їх власний спосіб. Вони зацікавлені в ньому і відчувають відповідальність за його виконання. Часто спосіб розв’язання конфлікту «придумують» саме діти, тобто батьки не підштовхують їх до згоди з їхнім рішенням. Батьки, радячись із дитиною, довіряють їй відповідальне рішення.
2. Більша вірогідність того, що рішення буде цікавим, творчим, часто несподіваним.
3. Метод ІІІ розвиває мислення дітей. «У нас конфлікт, давай разом подумаємо, як бути – і придумаємо щось дієве». Метод ІІІ – це інтелектуальна вправа.
4. Менше ворожості – більше любові, поваги, довіри. Ніхто не програв – всі задоволені, радіють.
5. Не потрібні вмовляння і тиск. Якщо діти погодились із рішенням, вони зазвичай його виконують – навіть із вдячності, що їх ніхто не примушував щось робити, не переконував. Батьки і діти не борються один з одним, а спільно працюють над проблемою. Батьки показують, що рахуються з інтересами дитини. Однак і свої інтереси вони теж враховують. У дітей немає причин опиратись волі батьків, або постійно підкорятись їй, вони не намагаються втекти від проблеми.
6. Метод ІІІ дозволяє виявити реальні проблеми. За допомогою методу І батьки нав’язують готові рішення і діти часто не мають можливості повідомити батькам про свої почуття (тривога, страх, гнів, образа).
7. Спілкування з дітьми як із дорослими. Дітям дуже приємно, що батьки враховують їхні інтереси, ставляться до них з довірою і повагою. І діти теж вчаться враховувати інтереси інших людей.
Приклад:
Тато: Машо, нам усім потрібно подумати і щось вирішити. Кожного вечора мама чи я змушені нагадувати тобі, а іноді навіть кричати, щоб ти вчасно лягала спати, тобто о 9 годині. Мені це дуже не подобається, а тобі?
Маша: Мені теж не подобається, коли на мене кричать… але я не хочу так рано лягати спати! Я вже доросла, не така, як Саша (молодший на 2 роки брат)
Тато: Ти вважаєш, що ми ставимось до тебе так само, як до Сашка, і ти вважаєш, що це неправильно?
Маша: Так, я ж на 2 роки старша!
Тато: І тобі здається, що ми повинні ставитись до тебе, як до старшої?
Маша: Так!
Мама: Ти права. Але, якщо ми дозволимо тобі лягати пізніше, ти не зможеш довго заснути і не виспишся.
Маша: Я не буду балуватись – якщо ви мені дозволите лягати пізніше.
Тато: Я придумав: давай подивимось декілька днів на твою поведінку і якщо ти не будеш балуватись, ми дозволимо лягати тобі пізніше.
Маша: Але так теж неправильно! Мені здається, я маю право лягати спати пізніше тому, що я старша! А якщо я ляжу в ліжко о дев’ятій і почитаю в ліжку півгодинки?
Мама: Тобто ти ляжеш у звичний час, але не будеш вимикати світло і почитаєш? Мені ця думка подобається! А хто буде слідкувати за часом?
Маша: Я сама прослідкую і вимкну світло о пів на дев’яту.
Тато: Мені здається, Машо, що ти добре придумала. Давай спробуємо!
 
5.Робота в групах «Дівчинка і плащ»
Кожна група показує, як можна вирішити конфлікт (І, ІІ, ІІІ метод)
Метод І розв’язання конфліктів:
Катя: Ну пока, я в школу!
Мама: Доцю, на вулиці дощ, а ти без плаща!
Катя: Він мені не потрібен.
Мама: Як це не потрібен? Ти змокнеш і простудишся!
Катя: Ні, мамо, там тільки трішки крапає…
Мама: Ні, там злива!
Катя: Я не хочу одягати свій старий плаш! Я його ненавиджу!
Мама: Люба, ти ж знаєш, що у плащі тобі буде тепло і ти не змокнеш. Будь ласка, одягни його!
Катя: Ненавиджу плащі – я не буду його одягати!..
Можливе продовження:
Мама: А ну марш, одягай плащ! Без плаща не випущу тебе з дому в такий дощ!
Катя: Але я не хочу…
Мама: Ніяких «не хочу» - якщо ти його не одягнеш – накажу!
Катя (сердито): Добре, одягну цей дурний плащ…
Мама добилась свого, вона перемогла, хоча Катя програла.
 
Метод ІІ розв’язання конфліктів: батьки уступають дитині, дитина перемагає. Ось як діє цей метод:
Катя: Ну пока, я в школу!
Мама: Доню, на вулиці дощ, а ти без плаща.
Катя: Він мені не потрібний!
Мама: Як це він тобі не потрібний? Ти змокнеш і простудишся.
Катя: Там тільки накрапає..
Мама: Ні, там злива…
Катя: Знаєш, я не хочу одягати старий плащ, я ненавиджу плащі…
Можливе продовження:
Мама: Але я хочу, щоб ти його одягнула.
Катя: Ненавиджу цей плащ – нізащо його не одягну! І ти не можеш мене змусити!
Мама: Ну добре, іди в школу, як хочеш, тебе не переконаєш!
Метод ІІ:
Катя: Ну, пока, я пішла в школу!
Мама: Доню, на вулиці дощ, а ти без плаща.
Катя: Він мені не потрібний.
Мама: Здається, на вулиці сильний дощ я боюсь, що ти промокнеш і простудишся.
Катя: Мені насправді не хочеться одягати цей плащ.
Можливе продовження:
Мама: Тобто, ти хочеш сказати, що тобі не хочеться виходити на вулицю в цьому плащі.
Катя: Саме так. Я його терпіти не можу!
Мама: Тобі так не подобається твій плащ…
Катя: Він такий страшний. Ніхто в школі такі не носить!
Мама: Ти не хочеш виділятись на фоні подруг…
Катя: Зрозуміло, що не хочу! Всі ходять в таких гарненьких куртках!
Мама: Розумію. Але ми опинились у скрутній ситуації. Ти не хочеш одягати свій старий плащ, тому що він «страшний», а я не хочу, щоб ти ризикувала здоров’ям, тому що якщо ти простудишся, будеш погано себе почувати, мені теж доведеться взяти лікарняний. Можеш придумати якийсь вихід, який би обох нас влаштовував? Чи можемо ми придумати таке рішення, коли б усі були задоволені?
Катя (подумала): Може, я поки що візьму твою куртку, ти ж сьогодні вдома?
Мама: А рукава не довгі?
Катя: Нічого, я трішки закочу. Класна куртка.
Мама: Тепер я спокійна, що ти не змокнеш. Якщо ти задоволена, то і я задоволена.
Катя: Я пішла!
Мама: До зустрічі!
6. Схема «Моя сім’я»
Мета: усвідомлення, аналіз взаємин та можливість зміни сформованих сімейних стереотипів.
Батькам роздають аркуші.
Інструкція: «Візьміть кружечки і впишіть у них імена усіх членів вашої сім’ї. Покладіть кружечок із вашим ім’ям ( статусом ) посередині, потім розташуйте довкола нього кружечки з вписаними туди іменами членів сім’ї за мірою близькості з ними. Описати свою чи типову сім’ю.
Проведіть лінії від себе до них. Зверху від лінії напишіть те, що вас пов’язує, знизу – те, що відштовхує, гальмує процес взаєморозуміння.
Як би ви хотіли змінити свої стосунки?
Тепер зверніть увагу на кружечки «Я» і «Дитина». Що ви написали над тією лінією, яка вас з’єднує?
7. Вправа « Обмеження і дозволи» (10 хв.)
Мета:проаналізувати обмеження і дозволи у родині.
Інструкція: « Заповніть таблицю «Заборони – заохочення», записавши:
1) Що вам забороняли ваші батьки і чим вони вас заохочували;
2) Що ви забороняєте своїм дітям і чим заохочуєте.
Порівняйте. Підкресліть пункти, які збігаються. Які ви зробили висновки?
8. Рольова гра « Зверни увагу»(10 хв.)
Мета: звернути увагу на внутрішній світ дитини, проаналізувати, як впливають «непорозуміння» батьків на емоційний стан дітей.
Для участі у грі запрошуються троє бажаючих. Один виконує роль батька, другий – роль матері, третій – роль дитини.
Вони отримують завдання програти ситуацію:
«Батько затримався на роботі й прийшов додому пізніше, ніж звичайно. Він забув, що планували провести вечір разом із сім’єю в басейні. Мати починає з’ясовувати стосунки в присутності дитини».
Потім учасники обговорюють, як вони почувалися, виконуючи ролі. Учаснику, який виконував роль дитини, надається можливість виразити свої почуття і звернутися до «батьків».
Своїми враженнями діляться спостерігачі.
9.Вправа «Порада»
Мета:розвивати навички активного слухання, розуміння внутрішнього світу дитини, підтримки, співчуття
Групи отримують завдання-певну ситуацію
Пропозиції щодо владнання конфлікту
Ситуація 1.
Після зборів незадоволені успіхами своєї дитини батьки приходять додому і вимагають від неї пояснень. Вони ка¬жуть, що з такими оцінками після школи нікуди не візь¬муть. У відповідь дитина каже: «Значить, піду працювати». Як слід вчинити батькам у цій ситуації?
Ситуація 2.
Батьки з певної мети подарували своїй дитині гроші. Вона витратила їх не за призначенням, придбала те, про що давно мріяла. Батьки обурені, а дитина на свою адресу почула чимало гнівних докорів. Врешті-решт підліток грю¬кає дверима і йде з дому.
Ситуація 3.
Між матір'ю і чотирнадцятирічною донькою протягом тривалого часу виникають гарячі суперечки щодо того, о котрій годині дівчина має повертатися з прогулянки додо¬му. Мати наполягає на тому, що донька повинна бути вдома не пізніше 9 години вечора, а донька вважає, що тут взагалі неприпустимі жодні обмеження.
Ситуація 4.
Ви повертаєтесь з роботи додому і вже на сходах чуєте гучну музику, веселощі у вашій квартирі. Ви заходите до квартири і бачите свою дитину і її друзів, які веселяться. У хаті — повний безлад. Ваша дитина дивиться на Вас і ка¬же: «Привіт! Ми трохи повеселимось! Не заперечуєш?»
10.Анкетування «Чи гарні ви батьки?» ( 10 хв.)
Мета: перевірити правильність виховання батьків.
1.Чи стежите ви за статтями в часописах, телевізійними або радіопрограмами на педагогічну тематику? Чи читаєте ви час від часу книжки про проблеми виховання?
2.Чи вважаєте ви недоліки в поведінці вашої дитини результатом упущення вами якихось моментів у вихованні?
3.Чи є ви разом із чоловіком ( дружиною ) однодумцями у вихованні ваших дітей?
4.Чи приймаєте ви допомогу вашої дитини в якійсь діяльності, навіть у тому випадку,якщо справа від цього не виграє?
5.Чи забороняєте ви щось або караєте дитину тільки в тому випадку, коли це цілком виправдано і необхідно?
6.Чи вважаєте ви послідовність у вихованні одним з основних педагогічних принципів?
7.Чи вважаєте ви,що середовище й оточення – один із чинників, який істотно впливає на виховання дитини?
8.Чи вважаєте ви заняття спортом і фізкультурою чинниками гармонійного розвитку дитини?
9.Чи вважаєте ви, що краще попросити про щось свою дитину, ніж наказати це зробити?
10. Якщо вам доводиться сказати дитині:»У мене зараз немає вільного часу» або «Почекай, поки я скінчу роботу», чи буває вам від цього неприємно?
За кожну позитивну відповідь поставте собі два бали; за відповідь «інколи» -1 бал; за негативну відповідь - 0 балів.
Менше 6 балів – справи ваші кепські. Спробуйте терміново почати вивчення азів батьківської педагогіки.
Від 7 до 14 балів – поняття про батьківські обов’язки у вас є, але необхідно більше часу й уваги приділяти дітям, частіше з ними спілкуватися.
Більше 15 балів – ви справляєтесь з батьківськими обов’язками, але не заспокоюйтеся на цьому і не думайте, що ви робите все можливе – в батьківській праці не буває меж.
БАЖАНО ЗАЗНАЧИТИ,ЩО ВЕЛИКЕ ЗНАЧЕННЯ У ВИХОВАННІ ДІТЕЙ МАЄ ЗАОХОЧЕННЯ: СЛОВОМ, ПОГЛЯДОМ, ЖЕСТОМ, ДІЄЮ.
ДУЖЕ ВЕЛИКЕ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ДИТИНИ МАЄ ПОКАРАННЯ, ЯКЩО ВОНО СЛІДУЄ ВІДРАЗУ ЗА ВЧИНКОМ,ПРОВЕДЕНА РОЗ’ЯСНЮВАЛЬНА БЕСІДА, ВОНО СУВОРЕ, АЛЕ НЕ ЖОРСТКЕ ТА ОЦІНЮЄ ДІЇ ДИТИНИ,А НЕ ЙОГО ОСОБИСТІ ЯКОСТІ. Караючи дитину, батько та мати проявляють терпіння, спокій та витримку.
 
Підсумки тренінгу
Дорослішаючи, молодь приходить уже не в той світ, до якого ми її готували згідно зі своїм світосприйняттям. До¬свід старших їй здається неприйнятним. Тож нам, батькам, слід сприймати своїх дітей і час, коли вони зростають, більш поблажливо. А конфлікти поколінь, що виникають і є не¬від'ємною частиною життя, можна звести до мінімуму, якщо не вимагати від дітей повного конформізму і залежності, якщо терплячіше ставитись до індивідуальних відмінностей усіх членів родини. Діалог і прагнення зрозуміти одне одно¬го - місток, який поєднує, а не розділяє старше і молоде покоління.
(Учитель роздає батькам роздруковані па¬м'ятки та поради.)
Пам'ятка для батьків
Шановні тата й мами!
Конфліктна ситуація може докорінно змінити ваше життя!
Постарайтесь, щоб ці зміни були на краще
Як поводитись під час конфлікту?
1. Перед тим, як Ви опинитесь у конфліктній ситуації, по¬думайте над тим, який результат від цього Ви бажаєте отримати.
2. Упевніться в тому, що результат для Вас дійсно важливий.
3. У конфлікті враховуйте не лише свої інтереси, але й ін¬тереси Вашої дитини.
4. Дотримуйтесь етики поведінки в конфліктній ситуації, вирішуйте проблему, а не зводьте рахунки.
5. Будьте тверді і відкриті, якщо впевнені у своїй правоті.
6. Примусьте себе чути доводи своєї дитини.
7. Не принижуйте і не ображайте дитину для того, щоб по¬тім не шкодувати про це.
8. Будьте справедливими і чесними в конфлікті, не жалій¬те себе.
9. Умійте вчасно зупинитися, щоб не втратити прихиль¬ність дитини.
Що робити батькам, щоб зберегти любов і повагу своїх дітей?
1. Не слід вбачати в самостійності дитини загрозу втратити її.
2. Пам'ятайте, що дитині потрібна не стільки самостій¬ність, скільки право на неї.
3. Щоб дитина виконала те, що Вам потрібно, постарай¬тесь зробити так, щоб вона сама цього захотіла.
4. Не зловживайте опікою і контролем, не перевантажуйте цим дитину.
5. Не створюйте в родині «революційну» ситуацію, а якщо створили, то прикладіть зусиль, щоб вирішити її мир¬ним шляхом.
6. Пам'ятайте слова Ґете: «У підлітковому віці багато людських чеснот виявляються в дивацтвах й імпульсив¬них вчинках».
За що й проти чого веде боротьбу Ваша дитина в підлітковому віці?
За те, щоб перестати бути дитиною. За припинення зазіхання на її волю. За ствердження своєї особистості серед однолітків. Проти зауважень, іронічних висловлювань щодо її фі¬зичної дорослості.
Поради для батьків
Необхідно допомогти підлітку знайти компроміс душі і тіла.
Усі зауваження слід робити доброзичливим, спокійним тоном, не використовуючи ярликів. Потрібно докладно познайомити підлітка з будовою та функціонуванням організму людини, підібрати відпо¬відну літературу з цього питання. . Необхідно пам'ятати, що доки розвивається тіло дити¬ни, болить і потребує допомоги її душа.
 
 
 
 
Copyright MyCorp © 2018
Зробити безкоштовний сайт з uCoz